Якби ми змогли
Зорі й небо руками, ногами відчути..
Відчути опору на мрії і легко піти.
Я стала би тихо, як гай сизокрилий від дощіка, ледь помітною.
А зараз
Мій стан мерехти!
Плекай не відміряні мрії,
Рости до бажаних подій.
Кохай тих, для кого надія – це вогник тепла власних дій.
Далі буде!
Моє серце,
Буде щось щиро тепле.
Продовжуй.
Живи
Ольга Євланова
#РесурсПідНосом